|
Профілактика туберкульозу. Протитуберкульозна вакцинація має на меті створення щепного імунітету на основі природної резистентності людини до туберкульозної інфекції, яка виникає в процесі філоге незу.
Визнаним в усьому світі основним вакцинним препаратом, який ши роко використовують для специфічної профілактики, туберкульозу, досі залишається вакцина БЦЖ. Відкриття французькими вченими Саїтеііе, Оиегіп (1914) вакцинного штаму, який названий їх ім'ям (ВСО — ВасИ-Іез Саїтеііе, Оиегіп), було поворотним у розвитку специфічної профілак тики туберкульозу.
Вакцина БЦЖ являє собою препарат живих ослаблених нешкідли вих мікобактерій туберкульозу вакцинного штаму БЦЖ.
Враховуючи, що вакцина БЦЖ належить до групи живих, вона по требує особливих умов зберігання — у темному місці за температури +40 °С. У нашій країні для вакцинації БЦЖ використовують суху вак цину із терміном зберігання 12 міс.
Післявакцинальний процес супроводжується низкою морфологічних змін, які відбуваються на молекулярному рівні. Ці зміни, які є відпо відною реакцією живої клітини на введення в організм БЦЖ, торка ються не тільки цитоплазматичних структур, але й знаходять відобра ження у найінтимнішому внутрішньоклітинному механізмі — в генетичній субстанції.
Внаслідок багаторічних досліджень і спостережень А. І. Тогунова (1960) дійшла висновку, що БЦЖ задовольняє вимоги, які ставляться до вакцинного туберкульозного штаму: нешкідливість, специфічність, алергенність та імуногенність. Автор відзначає, що вакцинний штам БЦЖ має залишкову вірулентність, тобто приживається в організмі тва рини, вегетує в ньому, переважно у лімфатичній системі, обмежено роз множується, викликає відповідну специфічну зворотну тканинну реакцію. Встановлено, що БЦЖ вегетує в організмі експериментальних тварин приблизно 5—12 міс залежно від методу вакцинації і дози.
Дослідження М. О. Шмельова, 3. С. Земскової та І, Р. Дорожкової (1967) пролили світло на більш тривале вегетування мікобактерій в ор ганізмі вакцинованих БЦЖ дітей у вигляді Ь-форм. Ці дослідження ніби доповнюють недостатню ланку в ланцюгу наших уявлень про існу вання щепного імунітету протягом більш тривалого терміну (7 років і більше), що свідчить про наявність в організмі щепленого БЦЖ специ фічних морфологічних змін.
Перші роботи з питання ефективності вакцинації БЦЖ новонародже них були опубліковані Саїтеііе в 1928 р. Висунуте ним положення про значне зниження (у 4—9 разів) смертності і захворюваності на туберку льоз у щеплених новонароджених знайшло підтвердження у подальших роботах дослідників.
Протитуберкульозна вакцинація різко зменшує розвиток таких важ ких форм захворювання, як туберкульозний менінгіт, міліарний тубер кульоз, казеозна пневмонія. Первинні форми туберкульозу у вакцинова них при народженні дітей порівняно з невакцинованими мають більш доброякісний перебіг і закінчуються сприятливо.
|